Вилетіли з хати доньки та сини.
В парах в’ють гніздечка власні помаленьку.
Та ніяк не звикну я до тишини.
Прабабусі кажуть: «Звикнеш потихеньку».
Ось заплющу очі: Бачу малюків.
Бігають, стрибають по усіх кімнатах.
Затуляю вуха: чую сміх і спів.
А отямлюсь: тиха, спорожніла хата.
Якби повернути той прекрасний час,
Я б ним дорожила більше всіх достатків.
Кожен ранок, любі, цілувала б вас,
Кожну ніч шептала б: «Дорогі малятка.»
На сумління тисне каменем вина.
В пам’яті кружляють, мов ворони, фрази:
«Діти, дайте спокій!» «Що за дивина?!»
«Може зробиш сам, не скиглячи й відразу?!»
На стіні годинник стогне: "Чик. Чик. Чик..."
Обріза секунди вперто від години.
Тут був черевичок, потім – черевик.
В нас росла сімейка, а тепер – родина.
Вилетіли з хати доньки та сини.
Власні в’ють гніздечка дружно, галасливо.
Вам колись звикати теж до тишини.
Тож цінуйте часом і живіть щасливо.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Ти кажеш що ніяк не звикнеш до тишини... то ще на роботу ходиш... а що буде, як Бог дасть дожити до пенсії?!...(Звикнеш до того часу!) Комментарий автора: Вєра, вірш майже автобіографічний. Сашко ж ще з нами. Але тишина так сильно відчувається.
Сумерки. - Николай Зимин Природа вокруг нас является источником нашего вдохновения...Цените минуты,проведенные вами наедине с ней...
Выйду за околицу по траве некошенной
И в ромашко-брызжущей утону реке.
Никому неведомый.Часто гость непрошенный,
Стану эхом вечности в дальнем-далеке.
кошка Бонни - Сотниченко Андрей 2001.это о нашей кошке,прожившей с нами 9 лет.удивительно умное,с особым характером,создание,не похожее на других кошек(а у нас их,как говорится,было..).Был у нее такой ритуал по утрам-вместо будильника быть.Оч.любила в батарее спать..там и отошла-сердечко..А перед тем вдруг последние дни стала приходить с нами спать,ложилась между,ласковая стала необычайно,хотя до этого никогда не оставалась на кровати-убаюкает,"утопчет"лапами,и-уходит.Видно,знала уже...
